7 тверджень про хворобу Альцгеймера в сучасних дослідженнях
Що спільного між глибоким сном, кавою, інсуліном, герпесвірусами та генною інженерією? Усі ці теми сьогодні стали частиною досліджень хвороби Альцгеймера. Розглянемо сім напрямів, які допомагають краще зрозуміти її розвиток і показують, як змінюються можливості діагностики та лікування.
Чому саме β-амілоїд і тау? Саме їхні зміни вважають двома ключовими біологічними ознаками ХА. β-амілоїд накопичується між нейронами у вигляді бляшок, а патологічно змінений тау — всередині нейронів у вигляді нейрофібрилярних клубків. Тому ці білки стали основою сучасних біомаркерних підходів до вивчення та біологічного підтвердження хвороби.
Нестача глибокого сну може підвищувати ризик розвитку хвороби Альцгеймера
Під час глибокого, або повільнохвильового, сну активніше працює глімфатична система — механізм очищення мозку від продуктів обміну. Повільні хвилі нейронної активності в цей час синхронізуються зі змінами мозкового кровотоку та рухом спинномозкової рідини. Рух цієї рідини вздовж кровоносних судин допомагає виводити з міжклітинного середовища мозку різні продукти обміну та білки, зокрема β-амілоїд і тау.
При нестачі глибокого сну ефективність такого очищення може знижуватися, а активність нейронів залишається вищою. Це може одночасно зменшувати виведення β-амілоїду та підвищувати рівень його утворення у міжклітинному просторі. Схожий зв’язок спостерігають і для тау. [1], [2]
Цей зв’язок може бути двобічним: порушення сну можуть сприяти накопиченню патологічних білків, а біологічні зміни при розвитку ХА, своєю чергою, погіршувати сон.
2–3 чашки кави з кофеїном на день асоціюються з нижчим ризиком деменції
У дослідженні за участю понад 131 тисячі людей помірне споживання кави з кофеїном, близько 2–3 чашок на день, асоціювалося з нижчим ризиком деменції. Подібний зв’язок спостерігали також при вживанні 1–2 чашок чаю на день, і не спостерігали для кави без кофеїну. [3]
Аденозин — це речовина, яка поступово накопичується в мозку протягом дня і викликає сонливість, знижуючи активність нервової системи. Кофеїн блокує аденозинові рецептори й послаблює їх сигнал. Один із типів аденозинових рецепторів — A2A — також бере участь у передачі сигналів між нейронами. Є дані, що надмірна активність цих рецепторів при ХА може погіршувати роботу синапсів і процеси пам’яті.
Однак дослідження не дозволяє стверджувати, що саме кава або кофеїн безпосередньо запобігають розвитку деменції.
Порушення дії інсуліну в мозку можуть бути пов’язані з розвитком ХА
Інсулін у мозку бере участь не лише в обміні глюкози. Його сигнали підтримують енергетичний баланс нейронів і роботу синапсів. Особливо багато рецепторів до інсуліну розташовано в ділянках мозку, пов’язаних із пам’яттю.
Який зв’язок із хворобою Альцгеймера? У нормі інсулін через каскад реакцій допомагає стримувати надмірне фосфорилювання тау. При тривало підвищеному рівні інсуліну чутливість клітин до нього може знижуватися, і цей контроль слабшає, тау фосфорилюється активніше. [5] Цей процес двонаправлений: гіперфосфорильований тау погіршує відповідь нейронів на інсулін.
Є й інший можливий зв’язок. Інсуліндеградуючий фермент (IDE) бере участь у розщепленні як інсуліну, так і β-амілоїду. IDE має більшу спорідненість до інсуліну, тому за надлишку інсуліну конкуренція за фермент посилюється, а розщеплення β-амілоїду зменшється, і він накопичується активніше. [5]
Герпесвіруси досліджують як можливий фактор розвитку нейродегенеративних змін
ВПГ-1 належить до нейротропних вірусів. Після первинного зараження він може роками зберігатися в нейронах у латентному стані, а потім періодично реактивуватися. Така тривала присутність у нервовій системі давно викликає питання, чи може вірус бути пов’язаний із нейродегенеративними процесами.
В експериментах на нейронах інфекція ВПГ-1 посилювала фосфорилювання тау. Посилене фосфорилювання зменшує здатність тау стабілізувати мікротрубочки і, як наслідок, може порушувати внутрішньоклітинний транспорт у нейроні. [6]
Водночас виявилося, що фосфорильований тау може бути однією з ланок противірусного захисту. Він зв’язується з капсидом вірусу та знижує його здатність заражати інші клітини. Тобто зміни тау, які пов’язують з патологією ХА, у цьому випадку можуть бути частиною захисної реакції нейрона. Зв’язок ВПГ-1 із розвитком ХА поки залишається предметом досліджень.
Ключові біомаркери ХА тепер можна досліджувати у крові
Сьогодні діагностика ХА насамперед спирається на клінічну оцінку, а для підтвердження біологічних змін використовують ПЕТ або дослідження спинномозкової рідини на патологічні форми β-амілоїду та фосфорильованого тау. Останніми роками дедалі більше уваги приділяють маркерам крові. Це значно менш інвазивний підхід, а деякі зміни, зокрема підвищення p-tau217, можуть з’являтися задовго до перших симптомів. [7]
Один зі способів підвищити концентрацію таких маркерів перед аналізом — попереднє збагачення зразка. Система NeuroIP від RoboScreen використовує імунопреципітацію: цільові білки селективно зв’язуються зі специфічними імунобусинами, виділяються із плазми або сироватки та концентруються перед подальшим визначенням. Платформа дозволяє працювати з різними нейромаркерами, зокрема β-амілоїдом, загальним тау, тау мозкового походження, і сумісна з різними типами тест систем.
Антиамілоїдна терапія може сповільнювати прогресування хвороби Альцгеймера на ранніх етапах
Антиамілоїдна терапія стала одним із перших підходів, спрямованих не лише на симптоми ХА, а безпосередньо на один із механізмів хвороби. Такі препарати зв’язуються з патологічними формами β-амілоїду та сприяють їх видаленню з мозку.
Леканемаб і донанемаб у клінічних дослідженнях зменшували амілоїдну патологію та сповільнювали когнітивне і функціональне погіршення при ранній ХА порівняно з плацебо. Вони не відновлюють уже втрачені функції та можуть спричиняти набряк мозку або мікрокрововиливи, тому потребують ретельного відбору пацієнтів і медичного спостереження. [9], [10]
У доклінічних моделях редагування геному дозволило перетворити APOE ε4 на APOE ε3
APOE — це ген аполіпопротеїну E, білка, який бере участь у транспорті ліпідів і виведенні β-амілоїду з мозку. Один із його варіантів, APOE ε4, пов’язаний із вищим ризиком ХА: ApoE4 менш ефективно сприяє виведенню β-амілоїду, тому він може накопичуватися активніше.
У 2026 році дослідникам за допомогою редагування геному вдалося перетворити APOE ε4 на APOE ε3 — варіант, пов’язаний із нижчим ризиком ХА. Поки що підхід випробували на мишах і індукованих нейронах людини. Після редагування зменшувалися накопичення β-амілоїду та фосфорилювання тау. [11]
Що об’єднує ці напрями?
Сучасні дослідження дедалі чіткіше показують, що біологія хвороби Альцгеймера не зводиться до одного білка чи одного патологічного шляху. β-амілоїд і тау залишаються центральними орієнтирами, але ширша картина включає фізіологію сну, інсулінову сигналізацію, генетичні чинники та імунні реакції. Паралельно біомаркери крові й нові терапевтичні підходи поступово змінюють можливості діагностики та лікування ХА.
Цікавитеся сучасними дослідженнями хвороби Альцгеймера та біомаркерами нейродегенерації?
Зареєструйтеся на сайті, щоб отримати доступ до тематичних презентацій і додаткових матеріалів в особистому кабінеті.
Джерела
- Fultz NE, Bonmassar G, Setsompop K, Stickgold RA, Rosen BR, Polimeni JR, Lewis LD. Coupled electrophysiological, hemodynamic, and cerebrospinal fluid oscillations in human sleep. Science. 2019;366(6465):628–631.
- Winer JR, Deters KD, Kennedy G, et al. Association of Short and Long Sleep Duration With Amyloid-β Burden and Cognition in Aging. JAMA Neurology. 2021;78(10):1187–1196.
- Zhang Y, Liu Y, Li Y, et al. Coffee and Tea Intake, Dementia Risk, and Cognitive Function. JAMA. 2026;335(11):961–974.
- Merighi S, Travagli A, Nigro M, et al. Caffeine for Prevention of Alzheimer’s Disease: Is the A2A Adenosine Receptor Its Target? Biomolecules. 2023;13(6):967.
- Pliszka M, Szablewski L. Insulin Signaling in Alzheimer’s Disease: Association with Brain Insulin Resistance. International Journal of Molecular Sciences. 2026;27(3):1222.
- Eimer WA, Rodriguez AS, DeFao MT, et al. Phosphorylated tau exhibits antimicrobial activity capable of neutralizing herpes simplex virus 1 infectivity in human neurons. Nature Neuroscience. 2026;29(3):604–616.
- Therriault J, Brum WS, Trudel L, et al. Blood phosphorylated tau for the diagnosis of Alzheimer’s disease: a systematic review and meta-analysis. The Lancet Neurology. 2025;24(9):740–752.
- Gonzalez-Ortiz F, Kirsebom B-E, Contador J, et al. Plasma brain-derived tau is an amyloid-associated neurodegeneration biomarker in Alzheimer’s disease. Nature Communications. 2024;15(1):2908.
- van Dyck CH, Swanson CJ, Aisen P, et al. Lecanemab in Early Alzheimer’s Disease. New England Journal of Medicine. 2023;388(1):9–21.
- Sims JR, Zimmer JA, Evans CD, et al. Donanemab in Early Symptomatic Alzheimer Disease: The TRAILBLAZER-ALZ 2 Randomized Clinical Trial. JAMA. 2023;330(6):512–527
- Kim Y, Lee G, An S, et al. Therapeutic Gene Editing of APOE4 in Sporadic Alzheimer’s Disease via Prime Editor 7. Advanced Science. 2026:e76658.