Пухлинні маркери в онкогінекології

 

Рак грудної залози  СА15-3

Онкомаркери (ОМ) вибору при раку грудної залози є СА15-3. На сього дні даний маркер прийнятий за еталон, щодо якого оцінюється кожний новий маркер для раку грудної залози. Слід зазначити, що муциноподібний карциномаасоційований антиген (МСА) і антиген СА549 суттєвих переваг перед СА15-3 не мають. Оцінювання ефективності основного лікування та моніторинг перебігу захворювання у цієї категорії хворих найкраще проводити за допомогою СА15-3 і РЕА. При високій діагностичній специфічності (95 %) одночасне визначення цих маркерів в процесі диференціальної діагностики новоутворень грудної залози виявляє чутливість на рівні 31 % на початкових стадіях пухлинного процесу та 71 % під час діагностики метастазів раку грудної залози.

СА15-3 – один з епітопів пухлиноасоційованого антигену MUC1, представлений унікальним імунодомінантним пептидом. Глікопротеїд MUC1 має гетерогенний склад з молекулярною масою 300–450 кД. Високий рівень антигену MUC1 в крові асоціюється з раком грудної залози.
Біологічний період напіврозпаду – 7 днів.
Значення норми: 0–30 МО/мл.
Високий рівень СА15-3 реєструється у хворих на рак грудної залози. Підвищення рівня СА15-3 спостерігається у хворих із доброякісними захворюваннями грудної залози; солідними злоякісними новоутвореннями: бронхогенна карцинома, рак шлунка, печінки, підшлункової залози, яєчника, матки; при захворюваннях непухлинної природи: запальні процеси травного тракту, гострий і хронічний гепатит, цироз печінки, хронічна ниркова недостатність (при проведенні гемодіалізу), ВІЛ-інфекція, хронічний бронхіт, бронхопневмонія, туберкульоз, системні ураження сполучної тканини.
Крім того, підвищений рівень СА15-3 спостерігається під час вагітності.

Показання для проведення дослідження:

• оцінювання ефективності основного лікування хворих на рак грудної залози;
• моніторинг перебігу пухлинного процесу у хворих на рак грудної залози.

Досліджуваний матеріал: сироватка (плазма) крові, біологічна рідина (плевральна, асцитична, спинномозкова), вміст кісти.

Рак яєчника HE4 + CA125

При вивченні численних відомих маркерів РЯ було виявлено, що саме НЕ4 має найбільшу чутливість до епітеліального РЯ, особливо на ранній стадії захворювання. Дослідження показали, що рівень НЕ4 підвищується вже на доклінічній стадії РЯ. У той же час при доброякісних гінекологічних захворюваннях, ендометріозі, кістозі яйників підвищення рівня НЕ4 не спостерігалося. Чутливість НЕ4 набагато вища, ніж СА125. При специфічності 96% чутливість НЕ4 становить 67%, а СА125 - 40%. Крім того, показано, що рівень НЕ4 підвищений у приблизно половини пацієнток з РЯ, у яких концентрація СА125  залишалася в нормі. HE4 може бути використаний для моніторингу ефективності терапії РЯ.  Для ранньої ж діагностики епітеліального РЯ, та для диференціальної діагностики доброякісних і злоякісних утворень малого тазу є важливим  комбінований HE4+CA125 тест.

Для оцінки ризику РЯ у жінок в пре- і постменопаузальному період компанією Fujirebio розроблений алгоритм ROMA (Risk of Ovarian Malignancy Algorithm, ризик наявності злоякісної пухлини яєчника). Алгоритм враховує значення концентрації НЕ4, СА125 та менопаузальний статус. Він дозволяє розрахувати ймовірність виявлення епітеліального РЯ і можливість поділу на групи низького і високого ризику та стратифікувати ризик РЯ або із ймовірністю понад 95% виключити його наявність.

Для хворих із герміногенними пухлинами яєчника припроведенні моніторингу та контролю ефективності лікування доцільно застосовувати одночасне визначення ХГЛ і АФП.

НЕ4 – білок епідидимісу, належить до сімейства інгібіторів протеїназ; кислий глікопротеїн із чотирма дисульфідними зв’язками та молекулярною масою 25 кД. Біологічні функції НЕ4 точно невідомі. В епідидимісі НЕ4 залучений у дозрівання сперми; володіє певною антимікробною та протизапальною активністю. НЕ4 експресується в епітелії репродуктивних органів, верхніх дихальних шляхів і підшлункової залози.
У нормальній тканині яєчника визначається мінімальна експресія гена, що кодує НЕ4, також як і в тканині при доброякісних проліферативних процесах (ендометріоз, полікістоз яєчника).
Важливо підкреслити, що такі гістологічні типи раку яєчника, як герміногенні та муцинозні, не експресують цей маркер.
Значення норми: 0–150 пмоль/л.

Високий рівень НЕ4 реєструється у деяких хворих на рак яєчника.

Показання для проведення дослідження:

• моніторинг перебігу захворювання у хворих на рак яєчника (крім муцинозних та герміногенних пухлин);
• диференціальна діагностика доброякісних і злоякісних новоутворень яєчника (у комбінації з СА125).

Досліджуваний матеріал: сироватка (плазма) крові.

СА125 – муциновий глікопротеїд з молекулярною масою 200 кД, що кодується геном MUC16. У нормі СА125 експресується на ранніх стадіях розвитку плода й у невеликій кількості виявляється в амніоні, хорді, протоках жовткового мішка,
алантоїса, похідних целомічного епітелію та епітелію парамезонефричних (мюлерових) проток. У дорослих жінок СА125 виявляється на поверхні епітеліальних клітин: маткових (фаллопієвих) труб, ендометрія, шийки матки, потових залоз,
грудних залоз, бронхів. Його присутність у сім’яній рідині у чоловіків, в грудному молоці, амніотичній рідині дозволяє вважати, що СА125 є природним секретом клітинного ряду відповідного епітелію.
Біологічний період напіврозпаду – 4 дні.
Значення норми: 0–30 МО/мл.

Високий рівень СА125 реєструється у хворих на рак яєчника. Підвищення рівня СА125 спостерігається у хворих із солідними злоякісними новоутвореннями: первинним раком печінки, раком матки, грудної залози, підшлункової залози,
шлунка, прямої та сигмоподібної кишок, бронхогенною карциномою; з метастазами в печінці при наведених вище лока-лізаціях пухлини. Рівень СА125 може бути підвищений при доброякісних захворюваннях яєчника (полікістоз різного
ґенезу) та матки. Крім того, його підвищення може спостерігатися в разі фізіологічного перебігу вагітності, а також за наявності захворювань непухлинної природи: ниркової недостатності, гострого панкреатиту, гострого гепатиту, цирозу печінки.

Показання для проведення дослідження:

• діагностика раку яєчника та контроль за ефективністю протипухлинної терапії;
• моніторинг перебігу захворювання у хворих на рак яєчника (насамперед, серозного типу).

Досліджуваний матеріал: сироватка (плазма) крові, біологічна рідина (плевральна, асцитична), вміст кісти.

Хоріонічний гонадотропін людини (ХГЛ) – глікопротеїд з молекулярною масою 46 кД, що складається з двох нековалентно зв’язаних субодиниць – α і β. Разом з лютропіном, фолітропіном і тиреотропіном відноситься до глікопротеїнових
гормонів, що мають близьку структуру. Альфа-субодиниці всіх глікопротеїнових гормонів ідентичні. Біологічну специфічність цих гормонів визначає β-субодиниця, яка має особливу для кожного структуру з певною гомологією амінокислотної послідовності.
ХГЛ утворюється в синцитіотрофобластах плаценти; його виявляють у материнській сироватці крові на 6–10-й день після запліднення (в сечі визначається пізніше – на 11–12-у добу). Динаміка накопичення ХГЛ в амніотичній рідині співставна з такою в сироватці крові, але його концентрація в першій на порядок нижча. Високий рівень ХГЛ утримується протягом усієї вагітності з піком секреції на 40–80-й день. Під час вагітності ХГЛ підтримує стан імунологічної толерантності матері по відношенню до плода. На відміну від інших глікопротеїнових гормонів, що утворюються в аденогіпофізі, ХГЛ продукується трофобластами плаценти протягом вагітності та стимулює розвиток жовтого тіла.
Біологічний період напіврозпаду складає від 12 до 48 год.
Значення норми: до 5 МО/мл.

Високий рівень ХГЛ реєструється у хворих із трофобластичними пухлинами (хоріонкарцинома, міхуровий занос), герміногенними пухлинами яєчника та яєчка. Підвищення рівня ХГЛ спостерігається у хворих із деякими солідними злоякісними новоутвореннями: раком шлунка, печінки, тонкої та товстої кишок, нирки, легені (дрібноклітинний), яєчника, матки, грудної залози. Крім того, в деяких випадках у жінок з міомою матки або з кістою яєчника в менопаузі також може визначатися його підвищений рівень.

Показання для проведення дослідження:

• діагностика та контроль за ефективністю основного лікування хворих із трофобластичними пухлинами;
• моніторинг перебігу захворювання у пацієнтів із трофобластичними пухлинами;
• діагностика та контроль за ефективністю основного лікування хворих із герміногенними пухлинами.

Досліджуваний матеріал: сироватка (плазма) крові, біологічна рідина (амніотична, спинномозкова), сеча.

При купівлі тест-систем НЕ4+СА125 безкоштовно надаємо спеціально розроблену прогаму автоматичного розрахунку ROMA  (доступно для користувачів Ipod, Mac, PC).

Рак шийки матки SCCА

Плоскоклітинну карциному діагностують у 80 % хворих на рак шийки матки. У цієї категорії хворих на момент виявлення рецидиву або прогресування захворювання в 86 % випадків реєструють підвищений рівень SCCА. Слід підкреслити, що моніторинг перебігу захворювання за допомогою цього маркера слід проводити навіть у випадках його нормального вмісту на момент встановлення діагнозу, оскільки при прогресуванні пухлинного процесу концентрація SCCА в циркуляції підвищується у 93 % хворих. Як додатковий ОМ застосовують РЕА, що сприяє об’єктивній оцінці ефективності проведеного лікування та точному прогнозуванню перебігу захворювання.

SCCA – антиген плоскоклітинного раку різних локалізацій. Антигени цієї групи належать до сімейства серпінів (інгібітори серинових протеаз), що представлені більш ніж 10 білками з молекулярною масою до 55 кД. Деякі з цих білків експресуються на поверхні пухлинних клітин та секретуються у позаклітинний простір. Є дані про те, що концентрація SCCA відображає ступінь диференціювання пухлини, що застосовують як незалежний прогностичний фактор.
Підвищений сироватковий рівень SCCA корелює зі стадією захворювання.
Біологічний період напіврозпаду – 20 хв.
Значення норми: 0–1,5 нг/мл.

Високий рівень SCCA реєструється при плоскоклітинному раку шийки матки, вульви, легені, стравоходу, голови та шиї, анального відділу прямої кишки. Підвищення рівня SCCA спостерігається при бронхіальній астмі, запальних процесах
легень, псоріазі, нирковій недостатності, запальних процесах гепатобіліарної зони, а також вагітності понад 16 тиж.

Показання для проведення дослідження:

• оцінювання ефективності лікування хворих на плоскоклітинний рак;
• моніторинг перебігу пухлинного процесу у хворих на плоскоклітинний рак різних локалізацій.

Досліджуваний матеріал: сироватка (плазма) крові.