Діагностика найпоширенішого раку - раку легень

SCC + ProGRP+NSE + СЕА+Cyfra21-1

Комбінація даних маркерів допомагає в уточненні діагнозу раку легень (РЛ) з високим ступенем достовірності визначити гістологічний тип пухлини, стадію захворювання та оцінити ефективність лікування.

Використання трьох онкомаркерів немілкоклітинного раку легень, далі НМКРЛ (СЕА (РЕА), Cyfra 21-1 і SCC) і маркерів МКРЛ (ProGRP, NSE) дозволяє досягти діагностичної чутливості понад 80% для пацієнтів з I-III стадіями НМКРЛ або локалізованою формою мілкоклітинного раку легень, далі МКРЛ, і більше 90% при IV стадії або при поширеному МКРЛ. Специфічність окремих онкомаркерів для РЛ досяглає понад 94%, а специфічність поєднаного дослідження - 85%.

За наявності відповідних симптомів підвищений рівень SCC (SCCA) вказує на НМКРЛ з імовірністю 99%, високий рівень в сироватці NSЕ та ProGRP говорить про дуже високу вірогідність МКРЛ. СЕА і Cyfra21-1, значно чутливіші до НМКРЛ, але їх зв'язок з певним гістологічним типом не так очевидний. СЕА частіше зустрічається при аденокарциномі, проте його підвищений рівень може також виявлятися при МКРЛ. Схожі результати були отримані при визначенні Cyfra21-1. Однак збільшення концентрації цих маркерів у пацієнтів з МКРЛ в поєднанні з негативними результатами визначення ProGRP або NSЕ зустрічається вкрай рідко. 

Для дрібноклітинного раку легені ОМ вибору є NSЕ, що застосовують як додатковий критерій в діагностиці, при контролі за ефективністю лікування та моніторингу перебігу захворювання. Для недрібноклітинного раку легені таким маркером є CYFRA21-1. Одночасне визначення NSЕ, CYFRA21-1 і CЕА дозволяє підвищити діагностичну чутливість, за рахунок чого забезпечується точність диференціальної діагностики різних гістологічних типів раку легені.
У диференціальній діагностиці карциноми бронхів і доброякісних захворювань легень чутливість наведених вище ОМ низька і складає для NSЕ 16 %, CYFRA 21-1 – 47 %, СЕА –27 % (при специфічності 95 %).

При плоскоклітинному раку ОМ вибору є SCC і СЕА. Сироваткові профілі зміни рівнів цих маркерів в більшості випадків різні. Діагностична чутливість SCC залежить від стадії пухлинного процесу, тоді як рівень СЕА не має чіткої залежності.

Тому у пацієнтів рекомендується проводити одночасне визначення цих маркерів, що дозволяє виявляти рецидиви захворювання задовго (2–11 міс) до їхніх клінічних ознак. Результати деяких досліджень свідчать, що близько 90% хворих з реверсією рівня SCC (до нормальних величин) після хірургічного лікування не мали рецидивів захворювання і, навпаки, його підвищення у післяопераційний період асоціювалось з розвитком рецидивів. Отже концентрація SCC після хірургічного лікування корелює з безрецидивним періодом у цієї категорії хворих.

Нейроноспецифічна енолаза (НСЕ або NSE) – гліколітичний нейроноспецифічний ізофермент енолази. Фермент присутній у клітинах нейроектодермального походження, нейронах головного мозку та периферійній нервовій тканині. НСЕ виявляється у плода в нервовій та легеневій тканинах, у дорослих – переважно в нейроендокринних структурах багатьох органів.
Біологічний період напіврозпаду складає від 20 хв до 1 год.
Значення норми: 0–35 нг/мл.
Високий рівень НСЕ асоціюється з пухлинами нейроектодермального походження: нейробластома, медулобластома, ретинобластома; з нейроендокринними пухлинами: медулярна карцинома щитоподібної залози, карциноїд, феохромоцитома, семінома, дрібноклітинний рак легені, ракнирки. Підвищення рівня НСЕ спостерігають при захворюваннях непухлинної природи: запальні процеси в легенях та печінці, ниркова недостатність.

Показання для проведення дослідження:

• діагностика та моніторинг перебігу дрібноклітинного раку легені;
• діагностика та моніторинг перебігу нейроендокринних пухлин;
• як додатковий критерій при діагностиці семіноми та раку нирки.

Досліджуваний матеріал: сироватка (плазма) крові, біологічна рідина (плевральна, асцитична), вміст кісти.

Про інші онкофетальні антигени дивіться в попередніх новинах.

Для клієнтів, за запитом, надаємо матеріали останніх наукових досліджень, обгрунтування доцільності використання того чи іншого онкомаркера.